МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТА ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ Факультет Хімічної інженерії Кафедра Гуманітарних наук і української мови Українська мова за професійним спрямуванням (дисципліна) КОНТРОЛЬНА РОБОТА Варіант 27 Роботу перевірив: Пустоварова О.О. (посада та ПІБ викладача) (оцінка роботи) (дата, підпис викладача) Особливі умови: Перевірену роботу направити за адресою: (підпис студента) Група ОА 11з Студент Панченко Світлана Олексіївна (особистий підпис) Робота здана на перевірку (дата здачі) Роботу на кафедрі прийняв (ПІБ відповідної особи) (підпис відповідальної особи)  м. Сєвєродонецьк 2012/2013 навч. рік ІV семестр ПЛАН Характеристика типових порушень мовних норм у професійному спілкуванні 3 Наголос у словах 9 Розкрити дужки; вставити пропущені літери 10 Переклад українською мовою топових зворотів, уживаних у тексті резюме 11 Складання розписки, службової та приватної 12 Продовження наведених речень 15 Література 16 Охарактеризуйте типові порушення мовних норм у професійному спілкуванні (усному і писемному). Запропонуйте нормативні відповідники слів і висловів, уживаних не правильно На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних Ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань. Основною ознакою усної та писемної форм літературної мови, що відрізняє її від діалектної, жаргонної та інших різновидів загальнонародної мови, є нормативність, тобто послідовна підпорядкованість установленим правилам – нормам. Мовні норми характеризуються системністю, історичною та соціальною зумовленістю, стабільністю й водночас змінністю. Нормативність мови виявляється на рівні орфоепії, акцентуації (наголошування), лексики, морфології, синтаксису, фразеології, стилістики. Одним із прикладів порушень синтаксичних норм є неправильне вживання форми залежного слова в числівникових словосполученнях. У функціонування числівників виявляються такі закономірності їх сполучуваності з формами числа іменників: 1. числівник один (одна, одне) узгоджується з іменниками в роді, числі й відмінку; 2. числівники два, дві, обидва, три, чотири, а також складені числівники з останнім компонентом два, три, чотири в називному і тотожному з ним знахідному відмінках мають при собі іменники у формі називного відмінка множини; у непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з формами іменників. 3. числівники п’ять – десять, одинадцять – дев’ятнадцять, двадцять – дев’яносто, сто, двісті – дев’ятсот, двоє, обоє, троє, четверо, п’ятеро (і далі) в називному і знахідному відмінках мають при собі іменники у формі родового відмінка множини; у непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з формами іменників; 4. неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, кільканадцять, стонадцять, кількадесят поєднуються з іменниками за такими ж принципами, як кількісні, починаючи з п’ять, і збірні числівники; 5. невідмінювані числівники півтора, півтори вимагають після себе форми родового відмінка однини іменників; у непрямих відмінках іменники виступають у властивих їм формах множини. У мовленні нерідко трапляється неправильне вживання форми залежного слова в дієслівних, прикметникових словосполученнях з підрядним зв’язком керування. Порушення синтаксичних норм може з'являтися в різних за структурою реченнях. Одним з найбільш поширених є відхилення в побудові речень з дієприслівниковими зво...